Il Canada respinge le richieste russe di ridurre la presenza della NATO in Europa
Il primo ministro canadese Mark Carney ha affermato che saranno l'Europa libera e la NATO a determinare l'architettura di sicurezza del continente, e non la Russia. Ha respinto la richiesta di ridurre la presenza militare dell'Alleanza nei Paesi Baltici e in Polonia, mentre il primo ministro estone Kristen Michal ha definito i nuovi tentativi russi di modificare il sistema di sicurezza europeo «giochi psicologici».
Punti chiave
- Mark Carney ha dichiarato che il Canada non abbandonerà mai i suoi alleati NATO.
- In Latvia sono dislocati 2.500 militari canadesi.
- Il Canada guida una brigata multinazionale in Latvia.
- Carney ha affermato che la Russia non otterrà un «cordon sanitaire».
- Kaja Kallas: prima si deve raggiungere un cessate il fuoco, poi firmare un accordo di pace e solo in seguito discutere la sicurezza europea.
- Secondo quanto riferito dal NYT, aAbu Dhabi il 10–11 novembre la delegazione russa ha chiesto di riportare la presenza militare NATO al livello del 1997.
- La richiesta russa implicherebbe il ritiro delle forze NATO da 17 paesi europei.
Perché è importante
Le modifiche proposte dalla Russia potrebbero rimodellare la presenza militare della NATO in numerosi Paesi europei. La risposta di Canada ed Estonia evidenzia il rifiuto di ridurre o riscrivere il sistema di sicurezza europeo. La questione è collegata anche al quadro diplomatico per porre fine alla guerra in Ucraina e all'ulteriore evoluzione del sistema di sicurezza continentale.
Che cosa è successo
Mark Carney заявив, що безпекову архітектуру вільної Європи визначатимуть Європа та НАТО, а не Росія та перероблені Мінські угоди. Відповідаючи на вимогу Росії про виведення військ НАТО з країн Балтії та Польщі, він запевнив, що Канада ніколи не покине інших членів Альянсу та закликав не допустити «cordon sanitaire». Канада реалізує ширшу участь у обороні Європи: у Латвії дислоковані 2500 канадських військових, а Канада очолює багатонаціональну бригаду.
Крістен Міхал назвав спроби Росії переглянути європейську систему безпеки психологічними іграми. Кая Каллас запропонувала іншу послідовність: спочатку припинення вогню, потім укладення мирної угоди, і лише після цього — обговорення ширшої архітектури безпеки. Вона нагадала, що чинна система спирається на Гельсінський заключний акт і Будапештський меморандум, які підписала й Росія, та закликала Москву виконувати взяті на себе зобов’язання й гарантувати, що вона більше не нападатиме на інші країни.
Come la raccontano le fonti ucraine
Українське висвітлення пов’язує російські пропозиції щодо європейської безпеки з переговорами про завершення війни. Вимоги про виведення військ НАТО та їхній вплив на прибалтські країни і Польщу опитуються як частина запропонованого рамкового підходу до врегулювання. Пропозиція Каллас — спочатку припинення вогню й мирна угода, а вже потім обговорення архітектури безпеки — є дипломатичною альтернативою прямому поєднанню цих питань із укладенням угоди про мир.
Come la raccontano le fonti internazionali
Канадські та естонські посадовці наголосили на солідарності НАТО, відкиненні російських вимог і безперервності наявного європейського безпекового порядку. Канадська присутність у Латвії та очолювання багатонаціональної бригади демонструють участь Канади в колективній обороні Європи. Міжнародний контекстalso включає історію терміна «cordon sanitaire», запровадженого Жоржем Клемансо у 1919 році щодо колишньої Російської імперії, і повідомлену російську пропозицію відновити модель безпеки часів холодної війни та очолюваного СРСР Варшавського блоку.
Contesto
Чинна система безпеки Європи спирається на Гельсінський заключний акт і Будапештський меморандум, які підписала також Росія. За повідомленням NYT, під час переговорів в Абу-Дабі 10–11 листопада російська делегація передала документ із вимогою повернути військову присутність НАТО до рівня 1997 року. Це передбачало б виведення сил Альянсу з Естонії, Латвії, Литви, Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі, Болгарії, Румунії, Словенії, Хорватії, Албанії, Чорногорії, Північної Македонії, Швеції та Фінляндії.